Молодому пастушкові нудно на пасовиську, тож він вигадує жарт, який ставить на ноги все село. Байка Езопа про те, чому важливо казати правду, вільно переказана за давньогрецьким оригіналом.
Езоп · 3 хв · читає Катерина
Хлопчик, який кричав «Вовк!»: текст казки
Езоп (шосте століття до нашої ери). Вільний переказ за давньогрецьким оригіналом.
Біля лісу, недалеко від маленького села, хлопчик пас овець. Щоранку він виганяв їх на пасовисько, а щовечора заганяв назад додому. Вівці спокійно щипали траву, дзвіночки дзеленчали в них на шиях, а сонце поволі котилося небом. Та хлопчикові було нудно. «Тут ніколи нічого не трапляється», зітхав він і кидав камінці в струмок.
Аж ось одного дня він дещо надумав. Видерся на великий камінь, приклав долоні до рота й закричав щосили: «Вовк! Вовк! Рятуйте, вовк напав на овець!» Люди в селі вмить покинули роботу. Коваль відклав молот, хлібороб кинув плуг, мірошник прибіг увесь білий від борошна, і всі тримали в руках вила й палиці. Захекані, вони прибігли на пасовисько, але вовка ніде не було. Вівці спокійно щипали траву, а хлопчик качався по землі від сміху. «Обдурив я вас, обдурив!» гукав він.
Люди сердито перезирнулися і повернулися до села. А хлопчикові жарт так сподобався, що за кілька днів він знову виліз на камінь і закричав: «Вовк! Вовк!» І знову всі перелякано кинулися на пасовисько, і знову не знайшли там жодного вовка, тільки хлопчика, який реготав із них. Так він пожартував і втретє, і втретє люди пішли назад осміяні. «Хлопче, з таким не жартують», сказав йому старий мірошник. «Настане день, коли тобі ніхто вже не повірить».
А тоді одного вечора, коли тіні вже видовжувалися, з лісу справді вийшов вовк. Він був великий і сірий і скрадався просто до отари. Хлопчик побачив його і аж зблід. Цього разу йому було не до сміху. Він вискочив на камінь і закричав щосили: «Вовк! Вовк! Рятуйте, благаю, біжіть сюди! Вовк серед овець!»
У селі його почули. Коваль похитав головою, хлібороб махнув рукою, а мірошник буркнув: «Знову хоче нас обдурити. Цього разу ми не підемо». Усі думали, що він, як завжди, жартує, і не зважали на його крики. І ніхто не прийшов.
Вовк кинувся на овець. Вони злякано мекали й розбіглися на всі боки: одна до лісу, друга за струмок, третя на пагорб, четверта в кущі. Вовк ганявся за ними туди й сюди, але в цій метушні не впіймав жодної. Коли стемніло, йому це набридло, і він, бурчачи, поплентався назад до лісу.
Вовк кинувся на овець. Вони злякано мекали, але не було кому їх захистити. Спокійно, не поспішаючи, вовк загриз усю отару, вівцю за вівцею.
Хлопчик залишився сам на порожньому пасовиську. Цілу ніч із ліхтарем у руці він шукав своїх овець у лісі, біля струмка і на пагорбі. Він кликав кожну на ім'я і плакав. Тільки коли зійшло сонце, він знову зібрав їх усіх докупи, втомлений, змерзлий і заплаканий. Того ранку він зрозумів, що його жарт був зовсім не смішний.
І так хлопчик утратив усіх своїх овець. Він залишився сам на порожньому пасовиську і гірко плакав. Надто пізно зрозумів він, що його жарт був зовсім не смішний.
Відтоді він більше ніколи не казав неправди. Бо брехня дає брехунові тільки одне: йому не вірять навіть тоді, коли він каже правду.
Бачиш помилку в цій казці? Повідом нам.
