Троє поросят вирушають у світ і будують собі хатки із соломи, з колючого хмизу та з цегли, а під дверима з'являється ненажерливий вовк. Англійська народна казка зі збірки Джозефа Джейкобса, перекладена з англійського оригіналу.
Джозеф Джейкобс · 7 хв · читає Катерина
Троє поросят: текст казки
Джозеф Джейкобс (1890). Перекладено з англійського оригіналу «The Story of the Three Little Pigs».
Було це давним-давно, ще в ті часи, коли свинки віршами розмовляли, мавпи собі тютюн жували, кури, щоб міцними стати, табаку нюхали, а качки кря-кря-кря кричали. Жила тоді стара свиня, і було в неї троє поросят. А що не мала вона чим їх прогодувати, то й відправила їх у світ шукати щастя.
Перше поросятко, що вирушило з дому, зустріло чоловіка з в'язанкою соломи і сказало йому: «Дядечку, дайте мені, будь ласка, цю солому, я збудую собі хатку». Чоловік дав йому солому, і поросятко збудувало з неї хатку.
Невдовзі прийшов вовк. Він постукав у двері і сказав: «Пацю, пацю, відчини, впусти мене!» Поросятко відповіло: «Ні, ні, не пущу, присягаюся щетинкою на своєму підборіддячку!» А вовк йому на те: «Тоді я дихну, і дмухну, і твою хатку здмухну!» І вовк як дихнув, як дмухнув, так хатку й здмухнув. Але поросятко прошмигнуло через задні дверцята і щодуху побігло на своїх коротеньких ніжках шукати наймолодшого брата.
Невдовзі прийшов вовк. Він постукав у двері і сказав: «Пацю, пацю, відчини, впусти мене!» Поросятко відповіло: «Ні, ні, не пущу, присягаюся щетинкою на своєму підборіддячку!» А вовк йому на те: «Тоді я дихну, і дмухну, і твою хатку здмухну!» І вовк як дихнув, як дмухнув, так хатку й здмухнув, а поросятко з'їв.
Друге поросятко зустріло чоловіка з в'язанкою колючого хмизу і сказало: «Дядечку, дайте мені, будь ласка, цей хмиз, я збудую хатку». Чоловік дав йому хмиз, і поросятко збудувало собі хатку.
Знову прийшов вовк і сказав: «Пацю, пацю, відчини, впусти мене!» «Ні, ні, не пущу, присягаюся щетинкою на своєму підборіддячку!» «Тоді я дмухну, і дихну, і твою хатку здмухну!» І він дихав і дмухав, і дмухав і дихав, аж нарешті хатку здмухнув. Але й друге поросятко прудко вискочило через задні дверцята і побігло слідом за братом.
Знову прийшов вовк і сказав: «Пацю, пацю, відчини, впусти мене!» «Ні, ні, не пущу, присягаюся щетинкою на своєму підборіддячку!» «Тоді я дмухну, і дихну, і твою хатку здмухну!» І він дихав і дмухав, і дмухав і дихав, аж нарешті хатку здмухнув. І друге поросятко він теж з'їв.
Третє поросятко зустріло чоловіка з возом цегли і сказало: «Дядечку, дайте мені, будь ласка, цю цеглу, я збудую з неї хатку». Чоловік дав йому цеглу, і поросятко збудувало з неї свою хатку. Ледве воно її добудувало, як до нього, захекані, прибігли обидва брати. Воно впустило їх до хатки, і всі троє замкнули двері.
Третє поросятко зустріло чоловіка з возом цегли і сказало: «Дядечку, дайте мені, будь ласка, цю цеглу, я збудую з неї хатку». Чоловік дав йому цеглу, і поросятко збудувало з неї свою хатку.
Прийшов вовк і до нього, так само як до двох інших поросят, і сказав: «Пацю, пацю, відчини, впусти мене!» «Ні, ні, не пущу, присягаюся щетинкою на своєму підборіддячку!» «Тоді я дихну, і дмухну, і твою хатку здмухну!»
Ну, і дихав він, і дмухав, і знову дихав і дмухав, і ще дмухав і дихав, а хатки так і не здмухнув. Коли вовк зрозумів, що хоч як він дихає і дмухає, а хатки йому не здмухнути, то сказав: «Пацю, я знаю гарне поле, де росте ріпа». «Де?» спитало поросятко. «Та на полі пана Сміта, що біля самої його хати. Якщо завтра вранці будеш готове, я зайду по тебе, ми підемо туди разом і назбираємо ріпи на обід». «Гаразд», сказало поросятко, «я буду готове. А о котрій годині ти хочеш іти?» «Та о шостій».
Але поросятко встало ще о п'ятій і назбирало ріпи, перш ніж прийшов вовк. А вовк прийшов десь о шостій і спитав: «Пацю, ти готове?» Поросятко відповіло: «Готове? Я вже встигло туди сходити й повернутися, ще й принесло повний горщик ріпи на обід».
Вовк страшенно розсердився, але подумав, що так чи інакше таки перехитрить поросятко. Тож він сказав: «Пацю, я знаю, де росте гарна яблуня». «Де?» спитало поросятко. «Там, унизу, у Веселому саду», відповів вовк. «Якщо ти мене не обдуриш, я прийду по тебе завтра о п'ятій, і ми нарвемо яблук».
Наступного ранку поросятко схопилося ще о четвертій і побігло по яблука. Воно сподівалося повернутися додому раніше, ніж прийде вовк. Але йти було далі, та ще й довелося вилазити на яблуню. І тільки-но воно зібралося злазити з дерева, як побачило, що йде вовк, і, як ви, мабуть, здогадуєтеся, дуже злякалося.
Коли вовк підійшов, він сказав: «Пацю, що таке? Ти вже тут, раніше за мене? Смачні яблука?» «Так, дуже смачні», сказало поросятко. «Зараз я тобі одне кину». І кинуло його так далеко, що, поки вовк біг по нього, поросятко зістрибнуло з дерева і побігло додому.
Наступного дня вовк знову прийшов і сказав поросяткові: «Пацю, сьогодні після обіду в Шенкліні ярмарок. Підеш?» «Аякже», сказало поросятко, «піду. А коли ти будеш готовий?» «О третій», сказав вовк.
Поросятко, як завжди, вирушило ще до умовленої години і прийшло на ярмарок. Там воно купило маслоробку, тобто велику дерев'яну діжку, в якій збивають масло. Воно вже несло її додому, коли побачило, що назустріч іде вовк. І не знало воно, що робити. Тож воно залізло в діжку, щоб сховатися, і ненароком її перекинуло. Діжка разом із поросятком покотилася з горба вниз, і це так налякало вовка, що він побіг додому і на ярмарок так і не пішов.
Потім вовк прийшов до хатки поросятка і розповів, як його налякала якась велика кругла штуковина, що прокотилася повз нього з горба. А поросятко сказало: «Ха-ха, то це я тебе налякало! Я ходило на ярмарок і купило маслоробку, а коли побачило тебе, залізло в неї і скотилося з горба».
Тепер вовк розлютився не на жарт. Він заявив, що неодмінно з'їсть поросятко і що залізе до нього просто через димар. Коли поросятко побачило, що задумав вовк, воно повісило над вогнищем великий казан із водою і розпалило під ним жаркий вогонь. І саме тоді, коли вовк спускався димарем, поросятко зняло кришку, і вовк шубовснув просто в казан.
Вода була така гаряча, що вовк миттю вискочив із казана, завив на все горло і, підібгавши хвоста, накивав п'ятами. Більше він ніколи не повертався. А троє поросят жили собі щасливо в міцній цегляній хатці до кінця своїх днів.
Поросятко миттю знову накрило казан кришкою, зварило вовка і з'їло його на вечерю. І відтоді жило воно щасливо до кінця своїх днів.
Бачиш помилку в цій казці? Повідом нам.
